Тема лекції: Аналіз витрат обігу

1.Завдання і джерела інформації для аналізу витрат обігу

2.Методика аналізу витрат обігу

3.Розрахунок впливу факторів на витрати обігу

1. Завдання і джерела інформації для аналізу витрат

Витрати обігу – це основна частина витрат операційної діяль­ності торговельного підприємства, які не включаються у собівар­тість реалізованих товарів. П(С)БО 16 «Витрати» передбачено, що у торгівлі витрати обігу включаються до складу витрат на збут (за винятком тих, що тепер відносяться до адміністративних, інших операційних та фінансових витрат). Це вплинуло на склад витрат обігу, з них вилучені деякі елементи, які раніше недостатньо обгру­нтовано до них були віднесені.

За своєю суттю витрати обігу становлять сукупність затрат жи­вої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі. Вони характеризують собівартість послуг торговельного підприємства, пов'язаних з доведенням това­рів до споживача та перетворенням їх на гроші (зміною форми вар­тості).

Рівень, структура і динаміка витрат обігу тісно пов'язані з усіма аспектами господарської діяльності торговельного підприємства. Витрати обігу є одним з основних якісних показників цієї діяльнос­ті, який дозволяє оцінити ефективність розвитку товарообороту. Від рівня витрат обігу безпосередньо залежить прибуток і рентабе­льність роботи підприємств торгівлі.

Важливу роль в управлінні витратами обігу відіграє економіч­ний аналіз. Перед аналізом витрат обігу стоять такі завдання:

■ оцінити динаміку рівня витрат обігу з метою виявлення зако­номірностей і тенденцій їх зміни;

■ перевірити виконання плану витрат обігу як загалом, так і за статтями;

■ дати кількісну оцінку впливу основних факторів на зміну ви­трат обігу;

■ здійснювати пошук резервів економії та шляхів нормалізації витрат;

■ розробляти заходи, спрямовані на забезпечення економного і ефективного витрачання коштів, на недопущення безгосподарності і надмірних витрат.

Оцінка стану витрат обігу в процесі проведення їх аналізу пови­нна здійснюватися з врахуванням завдань, які стоять перед підпри­ємством на даному етапі його розвитку. Економія витрат обігу є важливим завданням, але не метою діяльності торговельних під­приємств. Управління витратами обігу переважно спрямоване на досягнення оптимального їх рівня, який забезпечив би передбаче­ний планом обсяг товарообороту і прибуток. У зв'язку з цим, вико­нання завдань з економії витрат обігу не повинно вести до знижен­ня прийнятого стандарту торговельного обслуговування, що пов'язано з формуванням іміджу підприємства, підтримання якого вимагає певного рівня витрат. З іншого боку, приріст загальної су­ми витрат обігу не повинен перевищувати приріст доходів від реа­лізації товарів, що є необхідною умовою для отримання прибутку.



Основними джерелами інформації для аналізу витрат обігу є планові, облікові й звітні дані. Це план витрат обігу, який склада­ють самостійні торговельні підприємства за номенклатурою статей по кварталах. Крім цього, магазинам, секціям, відділам і іншим структурним підрозділам можуть доводитися ліміти за тими стат­тями і елементами витрат, які залежать від зусиль їх колективів. Інформація про дотримання цих лімітів дає можливість аналізувати витрати обігу за місцями їх виникнення і центрами відповідальності.

У фінансовій звітності витрати обігу торговельного підприємст­ва показуються у складі статті «Витрати на збут» квартальної і річ­ної форм Звіту про фінансові результати. Більш детальна інформа­ція наводиться у відомчій формі річної звітності № 2-ФП «Звіт про витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльнос­ті». У ній витрати обігу показуються загалузями торговельної дія­льності споживчої кооперації за прийнятою номенклатурою статей.

Якщо аналіз проводиться за місяць, використовують книгу ана­літичного обліку витрат на збут (К-22), або відповідні відомості аналітичного обліку чи машинограми, що їх заміняють.

Залучають до аналізу також і первинні документи, якими офор­мляються витрати. Вони є основою для попереднього контролю ви­трат обігу, який здійснюють облікові працівники в процесі докуме­нтального оформлення господарських операцій.

Для кількісної оцінки впливу факторів на витрати обігу викори­стовують статистичну звітність: Ф№ 1-торг «Звіт про товарообо­рот»; Ф№ 3-торг «Звіт про продаж і залишки товарів у торговельній мережі та мережі ресторанного господарства»; Ф№ 1-ПВ «Звіт з праці»; Ф№ 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»; Ф№ 7- торг «Звіт про наявність торговельної мережі і мережі ресторанно­го господарства» та ін.

У процесі аналізу використовують також розцінки, тарифи за послуги, електроенергію, газ, ціни на інші елементи матеріальних витрат тощо. Залучають також матеріали перевірок, обстежень, особистих спостережень. Тільки в процесі безпосередніх спостере­жень за роботою кожного з об'єктів торговельної мережі можна ви­явити випадки і причини нераціонального використання електро­енергії, палива, води, матеріалів, робочого часу, устаткування та інших ресурсів.

Облікова і звітна інформація, що використовується в аналізі, повинна бути перевірена як з погляду правильності відображення витрат відповідно до вимог П(С)БО, так і дотримання складу ста­тей витрат згідно з прийнятою номенклатурою. План витрат обігу перевіряють з погляду його обгрунтованості та відповідності іншим плановим показникам діяльності підприємства. Якщо протягом ро­ку відбулися суттєві зміни тарифів, ставок, норм нарахувань чи цін на елементи матеріальних витрат, то для забезпечення співставнос- ті даних план витрат обігу повинен бути відповідним чином скори- гований.

З метою забезпечення ефективного управління витратами обігу їх аналіз здійснюється у трьох основних напрямах:

а) за загальним обсягом;

б) за окремими статтями;

в) за місцями виникнення і центрами відповідальності.

Останній напрям аналізу витрат обігу може здійснюватися на торговельних підприємствах лише за наявності відповідно органі­заційної системи управлінського обліку. Цей облік повинен вестись за окремими елементами кожної статті витрат обігу як загалом по підприємству, так і по його підрозділах, де формуються витрати, а також структурних одиницях, колективи яких несуть відповідаль­ність за дотримання лімітів витрат. Впровадження в торгівлі управ­лінського обліку суттєво розширює інформаційну базу для аналізу, планування та контролю витрат обігу.

2. Методика аналізу витрат обігу

Абсолютним показником витрат обігу є їх сума, а відносним — рівень. Абсолютний розмір витрат обігу є важливим і необхідним вихідним показником для аналізу. Однак економічна оцінка витрат обігу проводиться за їх відносним рівнем, який виражає відношен­ня суми витрат обігу до товарообороту. Він показує скільки витрат в копійках припадає на гривню товарообороту. У такому вигляді рівень витрат обігу називають показником витратомісткості това­рообороту. У більшості випадків він виражається у відсотках до то­варообороту.

У роздрібній торгівлі для визначення рівня витрат обігу їх суму відносять до всього роздрібного товарообороту, враховуючи і дріб­ний опт. На оптових торговельних підприємствах (базах) рівень ви­трат обігу розраховують до оптового товарообороту, враховуючи оплачений транзит, оборот з реалізації товарів матеріально- технічного постачання і дрібнооптовий товарооборот. Під час роз­рахунку рівня витрат обігу в торгівлі системи райспоживспілки (районного споживчого товариства) загальну суму витрат обігу роздрібної торгівлі і оптової бази (якщо є свій опт) відносять до то­варообороту роздрібної торговельної мережі системи.

Аналіз витрат обігу проводять за звітний рік і за кварталами як загалом по торгівлі системи райспоживспілки чи районного спожи­вчого товариства, так і по їх структурних підрозділах: споживчих товариствах, торговельних об'єднаннях, оптовій базі. У процесі аналізу витрат обігу їх фактичний рівень порівнюють з плановим, базисним чи рівнем витрат інших підприємств системи і знаходять відхилення. Перевищення фактичного рівня над плановим означає перевитрати і показується із знаком плюс. Якщо фактичний рівень виявиться нижчим від планового, то відхилення характеризує еко­номію витрат обігу і показується із знаком мінус.

У процесі аналізу один і той же розмір зниження рівня витрат обігу буде мати різну оцінку залежно від базисного рівня, з яким проводиться порівняння.

Вибір тієї чи іншої методики оцінки виконання плану витрат обігу залежить від мети аналізу і його інформаційної бази. Якщо планові завдання з витрат обігу розробляються у вигдяді зміни їх відносного рівня, то в процесі оцінки виконання плану повинен братися до уваги не тільки сам плановий рівень, але й заплановий розмір його зміни відносно рівня витрат базисного періоду.

На наступному етапі аналізу загального рівня витрат обігу під­приємств торгівлі дають оцінку дотримання кошторису по окремих статтях, а також змін у структурі витрат обігу.

Аналіз витрат за статтями дозволяє не тільки оцінити ви­конання плану по кожній з них, але і побачити його вплив на зага­льний показник економії чи перевитрат. Він також виявляє статті, які потребують першорядної уваги.

Аналіз виконання кошторису витрат обігу повинен проводитися не тільки за рік, але і за кожен квартал, що дозволяє більш операти­вно здійснювати контроль за витратами та впливати на їх форму­вання.

Аналіз витрат обігу за окремими статтями проводиться для виявлення найважливіших причин відхилення фактичних витрат від плану, для правильної оцінки роботи щодо дотримання режиму економії та розробки заходів для економії затрат.

За ступенем залежності від обсягу товарообороту витрати обертання поділяються на дві основні групи :

· умовно-змінні, пов’язанні зі зміною обсягу товарообороту;

· умовно-постійні, величина яких повністю або частково не залежить від обсягу товарообороту.

В процесі аналізу умовно-змінних витрат визначається:

Розмін зміни рівня витрат = Фактичний рівень витрат Плановий (базисний) рівень витрат

Відносна сума зміни втрат обігу = Розмір зміни рівня витрат х Фактичний товарооборот
___________________________________________________________________________
100 %

Аналіз умовно-постійних статейпроводиться в іншій послідовності:

Абсолютне відхилення витрат в сумі = Фактична сума витрат обігу Планова сума витрат обігу

Відхилення витрат обігу по рівню = Відхилення витрат в сумі х 100 %
_______________________________________________________________
Фактичний товарооборот

У процесі аналізу слід виявити причини перерозподілу витрат обігу за окремими статтями і намічати конкретні заходи усунення всіх нераціональних затрат.

3. Розрахунок впливу факторів на витрати обігу

Щоб з’язувати причини відхилень фактичного рівня витрат обі­гу звітного періоду від планового чи базисного, необхідно вивчити вплив комплексу основних факторів на його динаміку.

Вплив зміни товарообороту:

1) Скоригований рівень по умовно-постійних витратах (УПВ) = Планова сума УПВ /Фактичний товарооборот х 100%

2) Вплив зміни товарообороту = Скоригований рівень УПВ – плановий рівень УПВ

Задача.Проведіть аналіз витрат та розрахуйте вплив зміни товарообороту на загальний рівень витрат, якщо УПВ по плану – 182 тис. грн.

Показники План Факт Відхилення
сума % сума % сума %
1)Роздрібний товарооборот - - -
2) Витрати 499,5 27,00 537,1 28,12 21,4 1,12

1)Плановий рівень = 499,5 / 1850 = 27 %;

2)Фактична сума витрат = 28,12 х 1910 / 100 = 537,1;

3)Відхилення по рівню = 28,12 – 27 = 1,12 %;

4)Відхилення в сумі = 1,12 х 1910 / 100 = 21,4.

Вплив факторів:

1)Скорегований рівень УПВ = 182 / 1910 х 100 % = 9,53 %;

2)Плановий рівень по УПВ = 182 / 1850 х 100 % = 9,84 %;

3)Вплив зміни товарообороту = 9,53 – 9,84 = - 0,31 %.

За рахунок збільшення товарообороту на 60 тис. грн., рівень витрат зменшився на 0,31 %, що в сумі становить 5,9 тис. грн. (0,31 х 1910 / 100).

Вплив зміни ціни:

1) Скоригований рівень витрат по незалежних статтях = сума витрат по незалежних статтях фактична / товарооборот у порівняних цінах;

2) Вплив зміни ціни = фактичний рівень по незалежних статтях – скорегований рівень по незалежних статтях.

Задача.Фактична сума витрат по незалежних статтях – 253 тис. грн. Ціни в звітному році зросли всередньому на 18 %.

1)Товарооборот у порівняних цінах = 1910 / 1,18 = 1618,6 тис. грн.

2)Скорегований рівень по незалежних статтях = 253 / 1618,6 х 100 % = 15,63 %

3)Фактичний рівень по незалежних статтях= 253 / 1910 х 100 % = 13,25 %

4)Вплив зміни (росту) ціни на рівень витрат = 13,25 – 15,63 = -2,38 %

За рахунок збільшення ціни на 18 %, рівень витрат зменшився на 2,38 %, що в сумі становить 5,5 тис. грн. (2,38 х 1910 / 100).

Вплив швидкості обертання товарів:

1) Скорегований рівень витрат з окремих статтей = плановий рівень витрат х фактична товарооборотність / планова товарооборотність;

2) Вплив зміни товарооборотності = скорегований рівень витрат – плановий рівень витрат.

Задача.Визначте вплив зміни товарооборотності на рівень витрат зі статті % за кредит.

- товарооборотність по плану – 50 днів;

- товарооборотність фактична – 58 днів;

- плановий рівень витрат зі статті – 2,5 %

1)Скорегований рівень витрат = 2,5 х 58 / 50 = 2,9 %;

2)Вплив сповільнення товарооборотності на рівень витрат=2,9–2,5=0,4 %

Сповільнення товарооборотності на 8 днів, привело до збільшення витрат на 0,4 %, що становить 7.6 тис. грн. (0,4 х 1910 / 100).

Вплив продуктивності праці (ПП): ріст ПП веде до зниження рівня витрат, в першу чергу на заробітну плату.

1) Вплив зміни ПП = (Ріст заробітної плати / Ріст ПП х 100 %) – 100 %.

Задача.Середня заробітна плата зросла на 3,2 %, продуктивність праці – на 4,6 %. Визначте вплив росту продуктивності праці на рівень витрат на заробітну плату.

Вплив зміни ПП = (1,032 / 1,046 х 100 %) – 100% = 1,3 %.

Література:

1.Економічний аналіз: Навч. посіб./Колектив авторів під керівництвом акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – 2-ге вид. – К. : КНЕУ, 2003. с. .

2.Гринів Б.В. Економічний аналіз торговельної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011, с. 157-159.


0000300498910455.html
0000386246122908.html
    PR.RU™